Програма отучування від підгузків є такою ж програмою для корекції поведінки та навчання нових навичок, як і будь-яка інша навчальна програма, як, наприклад, зменшення кількості агресивних реакцій, або навчання розрізняти предмети. Тобто для ефективної роботи потрібно точно визначити ту реакцію чи поведінку, які ми хочемо зменшити чи збільшити, визначити параметри реакції, визначити ті фактори у навколишньому середовищі, на які ми можемо вплинути, побудувати програму та відслідковувати прогрес.
Реакції, які можуть стати метою отучування, можуть бути наступними:
- Дитина не вміє мочитися або випорожнюватися в туалеті – боїться туалету, не вміє сидіти на унітазі, сидить на унітазі недостатньо часу, сидить неспокійно, довго сидить, але не виходить розслабитися і сходити, і так далі.
- Дитина не вміє стримуватися – мочиться занадто часто, мочиться у штани, мочиться у неналежних місцях. Докладніше про це читайте у статті https://gitagrad.org.ua/yakshho-ditina-chasto-pisyae-shho-robiti-i-yak-vilikuvati.
- Дитина занадто стримується і терпить тривалий час, що призводить до запорів.
- Дитина не вміє виявляти ініціативу – не вміє просити за допомогою слів, не вміє просити за допомогою альтернативних методів – жестів чи картинок, не йде до туалету самостійно.
- Додаткові проблеми – дитина не вміє направляти потік сечі в унітаз, дитина занадто часто проситься в туалет, але не ходить, дитина проситься в туалет для того, щоб отримати заохочення, дитина вимазується під час сечовипускань і випорожнень, або забруднює навколишнє середовище, дитина просить надіти підгузник для того, щоб сходити, та інші.
Тому недостатньо розуміти, що в процесі відучування від підгузків існують проблеми. Слід точно визначити цільову поведінку – реакцію, яку потрібно навчити (наприклад, навчити дитину починати сечовипускання через кілька секунд після того, як вона опинилась на унітазі), або реакцію, яку потрібно зменшити (наприклад, зменшити кількість разів, коли дитина мочиться в штани ). І вже після цього намагатися визначити основний параметр цільової та альтернативної реакції – як часто відбувається сечовипускання – як у туалеті, так і в штани, та які поведінкові інструменти (заохочення, підказки, паралельне навчання допоміжних навичок, диференціальне посилення та інші) можуть змінити реакції у бажаному напрямку.
Існує помилкова думка, що кількість сечовипускань безпосередньо пов’язана з кількістю рідини, яку вживає дитина, і тому, через часті прийоми рідини дитина частіше мочиться в штани. Насправді, частий прийом рідини насправді впливає більш швидке наповнення сечового міхура, але це не обов’язково має призводити до частіших сечовипускань. Контроль над сечовипусканням здійснюється м’язами тазового дна, а також набутим навичкою проводити сечовипускання у відповідному місці, тому, в жодному разі, не слід позбавляти дитину рідини під час навчання від підгузків.
І, крім цього, існує поширена думка, що дитина зможе помочитися за кілька хвилин, після того, як попила води. Так, це правильно… Для немовлят не старше 6-ти місяців! Чим старша дитина, яка в даний момент проходить процес відучування від підгузків, тим абсурднішою є ця думка. Так, іноді емоційний та соціальний розвиток дітей з аутизмом перебуває на рівні однорічної дитини, але фізичний розвиток, який є визначальним у процесі відучування від підгузків, не дозволяє нам так до них ставитись.
Тому, не варто занадто старатися, і садити дитину на унітаз через 5-10 хвилин після того, як попив – цим можна посилити становище, і посилити ворожість до туалету, або привчити дитину мочитися занадто часто. Дуже важливо визначити натуральні параметри реакції (частоту сечовипускань) і виходячи з індивідуальних особливостей застосовувати програму навчання.